"Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною". (Біблія, Об.3:20)
Молитва грішника
Коли все рушиться, скажи:
Куди свій човник повернути?
Як мрії не збулись мої,
Дай, Господи, Тебе почути.
Коли все рушиться, скажи:
Ісусе, чи Ти є зі мною?
Бо якось важко на душі.
Я хочу бути із Тобою!
Коли все рушиться в житті,
Й не оправдались сподівання...
Душа потонула в журбі,
Й втомили довгії чекання.
Як мені жити, що робить? -
Лечу, мов пташка одинока.
І сил нема порою жить.
Уся надія лиш на Бога.
Нема пісень дзвінких, нема.
За кого себе видавати?
Немов щасливий я, однак,
Немає що і людям дати.
Здається, зачинився круг.
Раніше так хотілось жити!
Й не знаю ворог хто, хто друг.
А так хотілось всіх любити!
Суцільна темінь… Як же так?
А може просто лиш здається.
І хто багатий я, бідняк?
Як щастя істинне кується?
Що говорю і що роблю?
Тобі всю душу виливаю,
І не багато так прошу,
Господь, скажи одне: прощаю!
Христе, Христе, куди іти?
Наситився уже ріжками…
Прошу, подай ще шанс мені,
Я буду хоч поміж рабами.
Лише б з Тобою, Боже мій,
Лише б з Тобою, біля Тебе!
Прости мій гріх. Він так тяжкий…
А в серце дай...дай в серце небо.
"Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує,.." (Псалом 146:3)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
*** - Анастасия Стайкова И вот она долгожданная юность...
Любой молодой человек или девушка в это время в той или иной степени задумываются о жизни, у них формируется мировоззрение. И у многих, как у меня было, уже в этот период, когда душа ещё, по идее, должна быть чистой и стремиться к прекрасному, она уже полна разочарований от мира, неприятия (если не хуже) людей... А сердце уже изранено, полно непрощения к себе и к людям.
Многие к этому времени уже побывали в грехе, и из-за этого их картина мира уже искажена, уже кажется им беспросветно-серой, если не безнадёжно-чёрной...
У меня, слава Богу, всё ограничилось разочарованием только в людях. Но оставалась ещё надежда и даже вера в Бога, хоть я ещё и не приняла Его в сердце..
